2-я ЛетописьГлава 6 |
|
1 |
|
2 Господи, я построил высокий храм для Тебя, в котором Ты будешь жить вечно!» |
|
3 |
|
4 Он сказал: |
|
5 „С того дня, как Я вывел Мой народ Израиля из Египта, Я не выбрал города ни в одном из колен Израиля, чтобы там был построен храм. Я не избрал человека, который бы правил Моим народом, народом Израиля. |
|
6 Но теперь Я избрал Иерусалим местом для Моего имени, и Я избрал Давида, чтобы он правил Моим народом, Израилем”. |
|
7 Мой отец Давид хотел построить храм в честь Господа, Бога Израиля, |
|
8 но Господь сказал ему: „Давид, это хорошо, что ты хочешь построить храм Моему имени. |
|
9 Однако ты не сделаешь этого. Твой собственный сын построит храм Моему имени”. |
|
10 И исполнил Господь обещание, которое Он дал. Я стал преемником моего отца Давида и сейчас сижу на престоле Израиля, как обещал Господь, и я построил храм в честь Господа, Бога Израиля. |
|
11 Я поставил в храме ковчег Соглашения, в котором хранится Соглашение, заключённое Господом с народом Израиля». |
|
12 |
|
13 |
|
14 сказал: |
|
15 Ты сдержал обещание, которое дал Своему слуге Давиду, моему отцу. Ты изрёк это обещание Своими устами, а сегодня Ты Своими руками исполнил его. |
|
16 И теперь, о Господи, Бог Израиля, исполни обещание, данное Твоему слуге Давиду, моему отцу. Ты говорил: „Если твои сыновья будут во всём подчиняться Мне и служить, как ты служил, то один из членов твоей семьи всегда будет управлять народом Израиля”. |
|
17 И теперь, Господи, Боже Израиля, сдержи Своё обещание, данное моему отцу. |
|
18 |
|
19 Но услышь мою мольбу и прошение, о Господи, Боже мой. Услышь мольбу и молитву, с которой Твой слуга обращается к Тебе сегодня. |
|
20 Давным-давно Ты сказал: „Меня будут почитать там”. Так пусть Твои глаза будут обращены на этот храм день и ночь! Услышь молитву, которой будет молиться Твой слуга в этом храме. |
|
21 Услышь мольбу Твоего слуги и Твоего народа Израиля, когда будут они молиться на этом месте. Услышь с небес, где Ты живёшь, наши молитвы и прости нас! |
|
22 |
|
23 тогда услышь с небес и рассуди Твоих слуг. Если человек виноват, признай его виновным и накажи, а если человек невинен, то признай его невиновным и вознагради его за праведность. |
|
24 |
|
25 Тогда услышь с небес и прости грехи Твоего народа Израиля, и возврати им снова землю, которую Ты дал их предкам. |
|
26 |
|
27 Тогда услышь с небес их молитву и прости грехи Твоих слуг и Твоего народа Израиля. Укажи людям правильный путь, как жить, и пошли дождь на землю, которую Ты дал Своему народу. |
|
28 |
|
29 и, если хоть один человек пожалеет о своём грехе и протянет в молитве свои руки к этому храму, |
|
30 тогда с небес, где Ты обитаешь, услышь его молитву и помилуй. Только Ты один знаешь, что на сердце у каждого человека. Поэтому суди каждого человека и будь к ним справедлив. Сделай это, чтобы Твои люди всегда боялись Тебя, пока будут жить на земле, которую Ты дал нашим предкам. |
|
31 Сделай это, чтобы Твои люди всегда боялись Тебя, пока будут жить на земле, которую Ты дал нашим предкам. |
|
32 |
|
33 Услышь с небес, где Ты обитаешь, их молитвы и сделай всё, о чём будут просить Тебя эти люди, чтобы все народы земли знали Твоё имя и боялись Тебя, как Твой народ в Израиле. Тогда везде все люди будут знать, что я построил этот храм, чтобы прославлять Тебя. |
|
34 |
|
35 тогда услышь с небес их молитву и помоги им. |
|
36 |
|
37 И в той земле Твои люди будут сожалеть о своих грехах и будут молиться Тебе, говоря: „Мы согрешили, мы совершили зло”. |
|
38 Твои люди обратятся к Тебе всем своим сердцем, находясь в земле своих врагов, которые пленили их. Они будут молиться Тебе, повернувшись к своей земле, которую Ты дал их предкам, к городу, который Ты избрал, и к храму, построенному мной в Твою честь. |
|
39 Тогда, прошу Тебя, услышь с небес, где Ты живёшь, их молитву и помоги им. Прости Своему народу все его грехи и прости израильтян за то, что они согрешили против Тебя. |
|
40 |
|
41 А теперь, Господи Боже, явись в особое место Твоё, в ковчег Соглашения, свидетельствующий о Твоём могуществе. Пусть Твои священники будут в спасение облачены. Пусть Твои истинные последователи радуются этим благам. |
|
42 Господи Боже, не отказывай Твоему избранному царю! Помни Давида, Твоего верного слугу!» |
2-а хронiкиРозділ 6 |
|
1 |
|
2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“ |
|
3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. |
|
4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи: |
|
5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. |
|
9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого! |
|
10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“. |
|
12 |
|
13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, |
|
14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. |
|
15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня. |
|
16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. |
|
17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. |
|
18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував? |
|
19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм, |
|
20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці. |
|
21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш. |
|
22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі, |
|
23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. |
|
24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, |
|
25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! |
|
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, — |
|
27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину! |
|
28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, — |
|
29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму, |
|
30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів, |
|
31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим! |
|
32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі, |
|
33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! |
|
34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, |
|
35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд! |
|
36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го, |
|
37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, |
|
38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́, |
|
39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі! |
|
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця! |
|
41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться! |
|
42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“ |
2-я ЛетописьГлава 6 |
2-а хронiкиРозділ 6 |
|
1 |
1 |
|
2 Господи, я построил высокий храм для Тебя, в котором Ты будешь жить вечно!» |
2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“ |
|
3 |
3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. |
|
4 Он сказал: |
4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи: |
|
5 „С того дня, как Я вывел Мой народ Израиля из Египта, Я не выбрал города ни в одном из колен Израиля, чтобы там был построен храм. Я не избрал человека, который бы правил Моим народом, народом Израиля. |
5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
6 Но теперь Я избрал Иерусалим местом для Моего имени, и Я избрал Давида, чтобы он правил Моим народом, Израилем”. |
6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
7 Мой отец Давид хотел построить храм в честь Господа, Бога Израиля, |
7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
8 но Господь сказал ему: „Давид, это хорошо, что ты хочешь построить храм Моему имени. |
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. |
|
9 Однако ты не сделаешь этого. Твой собственный сын построит храм Моему имени”. |
9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого! |
|
10 И исполнил Господь обещание, которое Он дал. Я стал преемником моего отца Давида и сейчас сижу на престоле Израиля, как обещал Господь, и я построил храм в честь Господа, Бога Израиля. |
10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
11 Я поставил в храме ковчег Соглашения, в котором хранится Соглашение, заключённое Господом с народом Израиля». |
11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“. |
|
12 |
12 |
|
13 |
13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, |
|
14 сказал: |
14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. |
|
15 Ты сдержал обещание, которое дал Своему слуге Давиду, моему отцу. Ты изрёк это обещание Своими устами, а сегодня Ты Своими руками исполнил его. |
15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня. |
|
16 И теперь, о Господи, Бог Израиля, исполни обещание, данное Твоему слуге Давиду, моему отцу. Ты говорил: „Если твои сыновья будут во всём подчиняться Мне и служить, как ты служил, то один из членов твоей семьи всегда будет управлять народом Израиля”. |
16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. |
|
17 И теперь, Господи, Боже Израиля, сдержи Своё обещание, данное моему отцу. |
17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. |
|
18 |
18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував? |
|
19 Но услышь мою мольбу и прошение, о Господи, Боже мой. Услышь мольбу и молитву, с которой Твой слуга обращается к Тебе сегодня. |
19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм, |
|
20 Давным-давно Ты сказал: „Меня будут почитать там”. Так пусть Твои глаза будут обращены на этот храм день и ночь! Услышь молитву, которой будет молиться Твой слуга в этом храме. |
20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці. |
|
21 Услышь мольбу Твоего слуги и Твоего народа Израиля, когда будут они молиться на этом месте. Услышь с небес, где Ты живёшь, наши молитвы и прости нас! |
21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш. |
|
22 |
22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі, |
|
23 тогда услышь с небес и рассуди Твоих слуг. Если человек виноват, признай его виновным и накажи, а если человек невинен, то признай его невиновным и вознагради его за праведность. |
23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. |
|
24 |
24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, |
|
25 Тогда услышь с небес и прости грехи Твоего народа Израиля, и возврати им снова землю, которую Ты дал их предкам. |
25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! |
|
26 |
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, — |
|
27 Тогда услышь с небес их молитву и прости грехи Твоих слуг и Твоего народа Израиля. Укажи людям правильный путь, как жить, и пошли дождь на землю, которую Ты дал Своему народу. |
27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину! |
|
28 |
28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, — |
|
29 и, если хоть один человек пожалеет о своём грехе и протянет в молитве свои руки к этому храму, |
29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму, |
|
30 тогда с небес, где Ты обитаешь, услышь его молитву и помилуй. Только Ты один знаешь, что на сердце у каждого человека. Поэтому суди каждого человека и будь к ним справедлив. Сделай это, чтобы Твои люди всегда боялись Тебя, пока будут жить на земле, которую Ты дал нашим предкам. |
30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів, |
|
31 Сделай это, чтобы Твои люди всегда боялись Тебя, пока будут жить на земле, которую Ты дал нашим предкам. |
31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим! |
|
32 |
32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі, |
|
33 Услышь с небес, где Ты обитаешь, их молитвы и сделай всё, о чём будут просить Тебя эти люди, чтобы все народы земли знали Твоё имя и боялись Тебя, как Твой народ в Израиле. Тогда везде все люди будут знать, что я построил этот храм, чтобы прославлять Тебя. |
33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! |
|
34 |
34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, |
|
35 тогда услышь с небес их молитву и помоги им. |
35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд! |
|
36 |
36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го, |
|
37 И в той земле Твои люди будут сожалеть о своих грехах и будут молиться Тебе, говоря: „Мы согрешили, мы совершили зло”. |
37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, |
|
38 Твои люди обратятся к Тебе всем своим сердцем, находясь в земле своих врагов, которые пленили их. Они будут молиться Тебе, повернувшись к своей земле, которую Ты дал их предкам, к городу, который Ты избрал, и к храму, построенному мной в Твою честь. |
38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́, |
|
39 Тогда, прошу Тебя, услышь с небес, где Ты живёшь, их молитву и помоги им. Прости Своему народу все его грехи и прости израильтян за то, что они согрешили против Тебя. |
39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі! |
|
40 |
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця! |
|
41 А теперь, Господи Боже, явись в особое место Твоё, в ковчег Соглашения, свидетельствующий о Твоём могуществе. Пусть Твои священники будут в спасение облачены. Пусть Твои истинные последователи радуются этим благам. |
41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться! |
|
42 Господи Боже, не отказывай Твоему избранному царю! Помни Давида, Твоего верного слугу!» |
42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“ |